15.02 - 17.02 Ці дні було вирішено присвятити горам. Причому вирішено вже давно, незважаючи на будь-які кліматичні умови, а також на наявність/відсутність снігу. Зваживши кілька можливостей географічного перебування, було вирішено зупинитись у районі Славського, але не у самому курортному містечку, а десь поряд. Таким чином, було через знайомих знайдено пансіончик з назвою "Садиба серед гір". Зупились на цьому варіанті, бо із слів десятих знайомих (ніхто з нашої компанії там не був, тому вирішили повірити на слово) там мали бути непогані умови, прийнятна ціна (60 грн з людини), була баня, усі зручності у номерах, включаючи супутникове телебачення, ну і таке інше.
Найцікавіше було те, що все обіцяне вроді як було, але до шику-блєску, м"яко кажучи, недотягувало.
Не буду розписувати тут всі недоліки, бо їх було вдосталь, бо коли ми потрапили на місце, там було те, що перекреслило усі недоліки пансіону - В ГОРАХ БУЛО ДО ПІВМЕТРА СВІЖОНАМЕТЕНОГО СНІГУ, що привело нас усіх у дикий захват і змусило напитись в передчутті гарного катання на лижвах на настуний день.
Тепер трохи фото
Іззовні будиночок виглядає значно краще, аніж зсередини:
У межах самого Гребенова також було достатньо гарних краєвидів - чого вартує лиш оця мальовнича церквочка:
Потічок :-)
Сонечко визирає із-за гір
Отак в турботах, з фотоапаратом і 25-ма літрами пива пройшов перший день - п"ятниця.
І як же було приємно зранку проснутися з будуна і побачити таку картину:
Після усіх життєво необхідних процедур вмивання/похмеляння/перекусів (мушу відзначити, що в 9 годин вже були на ногах, що у нашому стані було майже подвигом) було вирішено їхати каиатися не у Славське, а трошки далі у напрямку на Ужгород, на гору Орявчик (у вимові місцевих мешканців звучить як "Ор'явчик", усі приголосні вимовляються твердо).