Цитата:
Сообщение от Xpom
Но тавоты дико пресные, я не хочу ездить на карасе, который не ломаеться 
Это как жениться на зашуганой бесхарактерной серой мыши... |
От Хром написав це і, мабуть, забув. А мене зачепило. Запало в пам'ять і дряпає зсередини.
Що одному відстій, для другого фактично мрія.
Хочу їздити на такому «карасеві», який не ламається! Хай він буде квадратний і страшний як Pontiac Aztec, чи хто там ще в антирейтингах - аби не грати в гру «заведеться сьогодні чи ні», «доїду чи треба викликати буксир?»
А яскрава, емоційна особа через короткий час виявляється верескливою, завжди незадоволеною істеричкою, з гонором вище київської телевежі (плавали, знаємо) і тут уже сіра мишка здається верхом всіх бажань.
Перепрошую за емоції, накипіло. Це я до чого.
На що міняти Таврію, яка сиплеться в найнеочікуваніших місцях, а ремонтувати нема кому, бо механіки одностайно забили на радянський автопром? В першу чергу на інжекторне авто (з дизелем я на «ви»). Мрія - Лендкрузер (тупак!), приземлена мрія - Шнива/Нива-п'ятидверка, реальність - «неизбежный» Ланос. Вимоги до авто - в першу чергу надійність, бо мусить служити «швидкою допомогою» для хворих батьків. Потім прохідність і місткість. Їжджу на рибалку з кубометрами спорядження, везу з поля урожай, на базар картоплю, моркву, розсаду (торгуємо помаленьку). Пробіги під 1500 км/рік.
P.S. Хто знає, скільки влізе в Ланос 20-ти кілограмових сіток з картоплею?
