Вперше з інверторами з гарним синусом- не більше 5% гармонік, зіткнувся ще в 86-му, коли Італія поствила нам на фірму лабораторію, яка нам в союзі і не снилась. Вперше зіткнувся з гелевими АКБ 12В/20А*г для них. Але поки добро їхало з Мілана в Спецію, потім в Жданов, потім в Брест!!!!, нарешті в Одесу, хоч по прямій і ближче, АКБ вмерли, бо в паспортах було ясно прописано- перерва в циклах робота-заряд не більше 6 міс при плюсових температурах.
Шо робити? Такого добра в очі не бачив ніхто. Почали мудрити, взяли нікель-кадмієві на 28 А*г як найближчі, пробували... Але нічого не вийшло:
- зарядні струми різні,
- гістерезис напруги заряду і розряду зовсім різні, а буржуйська електроніка ж геть тупа! А була вона тоді геть проста, навіть не пахло прохвесорами всякими.
На тому і заспокоїлись. А схему зберіг, так, поплакати, які дикі ми були.
__________________
Вы хотите поставить меня в тупик своими вопросами, а я вас поставлю в тупик своими ответами!
|