Tavria Nova 110247 "Коник"

[vics13]

Накачали у колеса по 2.2 атм, бо якісь боковини у неї таки м"якуваті.

[кук]

Теперички освальт буде твердуватий...

[Володимир]

Сообщение от кук

Теперички освальт буде твердуватий...

Я в свої Келлі качаю 2,3 кг/см.кв., то по бруківці норм, навіть м"якіше ніж було на зимовій резині.

[vics13]

От після зимових Контайр Арктік Айс на передку і БЦ-10 ззаду таки м"якіше.

[vics13]

Ще з початку весни почало плющити вказівник рівня палива. То взагалі нічого не показує, то щось там показує. Подивився контакти на датчику рівня, почистив - нічого не змінилося. Сам датчик рівня працює справно. Зняв приборку - там усе в стані як із заводу. Про всяк випадок пропаяв все що там можна - нічого не змінилося. А виявилося що то просто діод 1N4007 пошабашив.
Незрозуміло тільки що йому не так стало? Замінив - і все запрацювало.
Бонусом до заміни діода те що більше ніж половина баку пального.

[vics13]

Запитання таке виникло.... А чи можна карпет із салону віддати на автомийку як звичайний килим? Його формовка часом не випрямиться коли його намочиш плюс хімія і потім керхером фігачити почнеш?

[Володимир]

Сообщение от vics13

Запитання таке виникло.... А чи можна карпет із салону віддати на автомийку як звичайний килим? Його формовка часом не випрямиться коли його намочиш плюс хімія і потім керхером фігачити почнеш?

Я днями мив, то замочував у ванній в теплій воді з пральним порошком, керхером не мив, не було бажання гратись. На вигляд чистий, форму не втратив.

[кук]

Та чого йому втратити, коли воно на гарячу формується, потім топчеться ногами не один раз і рік?

[qwad]

Форму не потеряет, но грязевой фрезой рвет в хлам. Нанести пену и обычной насадкой для кузова вымывать не задерживаясь на одном месте.

[vics13]

Дякую усім. Я ж чого і питаю що звичайні килими вже сто років здаю на автомийку де усе роблять гарно, нічого не рве і килими чисті. Хвилює щоб форму не втратив. Ну якщо не втратить - то завтра відвезу.
Просто після рекордного за 108 років потопу 22 серпня трохи таки натекло води через лобовуху зліва і наступного ж дня утеплювач з водійської сторони завонявся (з чого його роблять? Воно досі не висохло! Висить у гаражі, падло і не сохне. А в гаражі градусів 45 мінімум!).

Думаю викинути нафіг той штатний утеплювач і замість нього вирізати по формі таке ж тільки із 10 мм фольгованого ізолону.

[Володимир]

Сообщение от vics13

Просто після рекордного за 108 років потопу 22 серпня трохи таки натекло води через лобовуху зліва і наступного ж дня утеплювач з водійської сторони завонявся (з чого його роблять? Воно досі не висохло! Висить у гаражі, падло і не сохне. А в гаражі градусів 45 мінімум!).

Думаю викинути нафіг той штатний утеплювач і замість нього вирізати по формі таке ж тільки із 10 мм фольгованого ізолону.

На сонце потрібно ставити і щоби вітер продував.

[кук]

До лампочки. У зятя пару тижнів тому Міцу десята трохи потонула, так, вище порогів. Майже три дні в дворі сушив і сонцем, і 4-ма вентиляторами з настіж відчиненим авто, воно то висохло, от тільки цвіль залишилась і тепер амбре...
Треба знімати покриття і тільки. Тим більше, у Таврославути це набагато простіше.

[Володимир]

Сообщение от кук

До лампочки. У зятя пару тижнів тому Міцу десята трохи потонула, так, вище порогів. Майже три дні в дворі сушив і сонцем, і 4-ма вентиляторами з настіж відчиненим авто, воно то висохло, от тільки цвіль залишилась і тепер амбре...
Треба знімати покриття і тільки. Тим більше, у Таврославути це набагато простіше.

Якщо не знімати ковролін та не витягувати шумку, то точно не висохне, на тавріях зверху є гідроізолюючий шар.

[vics13]

У нас закрилася лавка яка на автомийках прала килими. Тепер це можна зробити тыльки на одній мийці. Здерли 300 грн. Подивлюся як гарно зроблять.

[vics13]

Давно не писав. Славута їздить. Правда зараз стоїть, бо треба покататися по Києву вдень а не вночі, звикнути до трафіка і тому подібне.

[vics13]

Ну і невеличкий пасквіль в шести частинах про мій шлях до свободи тривалістю 6 днів і 5 ночей. Опублікую його тут. Бо таврочатік такого не витримає а в політічку може не всі вхожі.
Поїхали..

Внутри -  Частина 1.:

Частина 1. Виїзд із Бердянська.

Чумайдани були нашвидко складені ще 24 лютого зранку після двох приьотів по нашому місту. Заправився не вдалося бо наші пару раз даже гучно бахнули у відповідь і всі заправки закрилися. Повернувся додому, поснідали з дружиною і я поїхав на роботу. По дорозі вдалося заправитися. Студія ще працювала, було тихо і складалося враження що минеться. Але 27 лютого у місто зайшли орки. Ми перелаштували сітку на нейтральні канали типу кіношок одних і продовжували працювати доки 9 березня до нас не завітали гості. Ми завчасно вимкнули все обладнання. Після візиту я з колегою 4 дні ховався по усіляких підрях доки керівництво щось там терло з орками про неможливість запуску студії бо я виїхав з міста. Потім я повернувся бо від нас відчепилися і обіцяли продовжити розмову згодом. Наша вдача що у місті запустили Т2. Потому ми відмовилися співпрацювати, написали відповідні листи до контролюючих органів і розібрали каналоутворююче ядро, вивезли основне і дорогоцінне обладнання.
Відтоді почалося життя опариша в банці з борошном. Ходиш на роботу як сторож за копійки, хаваєш, спиш, на вулиці не світишся і мрієш про визволення прям тобі контра спем сперо якесь. Так минали місяці. речі зібрані, славута стоїть заправлена. А ти все чекаєш і не можеш пересилити себе і відв'язатися від матеріального і завис на 4 стадії прийняття неминучого а на останню перейти варіантів нуль. І так продовжувалося доки наші друзі теж не зібраися виїзджати. Бо у них донька закінчила 9 класів і дитину потрібно було вивезти. За одну добу зібрали речі і зранку 2 серпня о 06:20 поїхали На Василівку через Мелітополь.

Внутри -  Частина 2.:

Частина 2. Дорога до Василівки.
Дорога до Василівки обійшлася без сюрпризів. 13 блок-постів орків з них 2 покинутих. На одному дивний чорномазий чурбан усіх запитував "у вас все нормально?" Дурачьок якийсь. Дивилися паспорт водія. Відкривав багажник. Дружбана на кредитному, купленому у Жданові в автосалоні Логані з номерами АН майже не чіпали стосовно відкриття багажника. На одному з блокпостів був пацан ну зовсім дитина і я не витримав і запитав скільки йому років. Він відповів що 22, на що я сумно похитав головою і поїхав собі далі. Десь в районі Приазовська орки типу почали робити дорогу. Нарили ям у пояс, познімали полотно дорожне але так і кинули бо ознак активних робіт не було зовсім.
Їхали через Мелік. Вирішили не петляти селами і правильно зробили. У самому Меліку ніхто нас не чіпав. Місто таке саме пусте як і наше. Ну може зранку автівок більше. Блок-пост на виїзді без сюрпризів.
Далі дорога на Василівку. Після Меліка зупинилися на перекур і вилити 7,5 літрів бенза що були у мене у пластикових пляшках з собою. По дорозі розбита техніка є. Танчик зпалений та інша техніка. Котки від танчиків валяються, видно де танчик згорів але його вже прибрали. Один міст замінований бо щось під нього видно рили. Саме дорожне полотно посічене гусеничною технікою і видно воронки то просто у винляді вищербин у асфальті, а часом і дірки. Від слідів гусеничної техніки коли їдеш гума виє що часом аж на нерви діє. Цей спецефект супроводжуватиме рух аж до кінця сірої зони. В цілому видно що дороги під Велике крадівництво робили нормально раз вибухи витримують.
О 10:40 прибули до знаменитого блок-посту перед Василівкою.

Внутри -  Частина 3.:

Частина 3. Василівка.
Починається саме цікаве. Відразу по прибуттю записуємося у чергу в колону. Колона - це 8 автівок. Хоча насправді їх 10. 9-ту і 10-ту орки самі підставлять коли дійте черга колони на виїзд. Хоча у нашій колоні 11-ту доставили. Ми записалися 25-ою колоною. Першим був чоловік із Приморська, потім дружбан, я - третій. Тут ми зробили помилку марно сподіваючись що максимум завтра ми виїдемо. Є окремо колони пільговиків куди потрабляють авто з дітьми, хворими, вагітними і т.п. Є окрема колона фур. Є ще колона хитро зроблених. Там усілякі перевізники людей і т.п. Скільки і яких колон випустять залежить тільки від якогось чорножопого хачорандома. Люди які вже стояли в черзі розповідали що було 148 колон і їх випустили швидко бо п'ятеро людей померло в очікуванні. Тому в нас і було всього 25 колон що і ввело в оману.
Пільгова черга не гарантує що проїдеш швидко. Коли ми приїхали вже стояв автобус і в ньому була ну прям дуже сильно вагітна дівчина. Дуже-дуже сильно вагітна. Ну прям вже все. Уся черга хвилювалася щоб вона не народила прямо там. Але це нічого не змінило і той автобус простояв при нас ще 3 дні. Коли той автобус нарешті поїхав то уся черга зітхнула із полегшенням.
Взагалі випускають по принципу кілька звичаних колон, одна пільгова. Фури окремо. З окупованих територій нічого фурами не випускають. Назад же - їде все від хавки до гуманітарки, посилок людям та інше
На Воговській розбитій і пограбованій заправці ловить український мобільний зв"язок, якщо видратися десь повище то й інет можна зловити. Доки там не назбирається колон випускати будуть у режимі пару колон в день. На момент нашого від'їзду вже було 80 колон. Перед нами були люди які вже зайшли на 6 день очікування. А перед ними і 7 днів очікували. Люди їздять у сусіднє село ночувати за 200 грн з рила. Але краще цього не робити і ночувати на стоянці бо трапляються такі випадки як а нас коли ми в перший день з 25 колони стали 24-ою бо деякі автівки дивним чином розсосалися. А наступного дня ми були вже 23-ті. На першу мшину в колоні покладється відповідальність вести список автівок у колоні.
На запраці газовій БРСМ відбувається основне дійство. Там є базарчик де торгують усілякою хавкою, водою, кавою, випічкою. Бухла немає. Раз принесли пиво так хтось оркам здав і вони приперлись розбиратися. Продавці, говорять, стукають оркам тому потрібно бути обережним в розмовах і з людьми на провокаційні теми не спілкуватися. З хавки привозять багато домашнього - пюрешка, борщі, котлети, відбивнушки, салати та інше. На 60-80 грн можна поїсти вареного нормально. Пиріжки там з картоплею здоровенні по 25 грн. А рано чи пізно купувати хавку доведеться. Ми затарилися з дому консервами, благо нам родичка підігнала волонтерських польських, італійських, німецьких, наварили яєць, копчена ковбаса, сир, хліб. Так 5 днів і 4 ночі нормально протрималися.
З водою проблема. Газована по 40 грн за півторушку. А пити доводиться багато бо в степу і спека. Ми з дому взяли 30 літрів питної. 20 пішло на пити і вмитися. Так що коли хтось задумає їхати то 10 літрів з розрахунку на людину на 5 діб потрібно мати. Люди брали із пожежної ємності на ВОГі іржаву для технічних потреб. А ще був кран на Чумацькому стані теж вода для технічних потреб але орки його закрили на третій день нашого перебування.
Туалет то окрема тема про яку всі знають як і про вщент заміновані продуктами людської життєдіяльності посадки. Але то таке... На третій день мало хто когось чи чогось соромиться.
Орки... На заправках керує смотрящій чурбан на ім'я Рома. Хоча насправді він чи то шаміль чи то джаміль - якась така фігня. Іздить на вбитій 2111 зі здертими поліцейськими наліпками. Є пара його посіпак. Спочакту їздили на нульцевому крутому мотику Ямаха з V-подібним двигуном. наступного дня на нульцевому офігітєльному Харлеї. І взагалі весь їх транспорт віджатий, навіть українські номери не знімають. Є навіть Таврії, Славути і Таврія Пікап. Але на третій день щось пішло не так і посіпаки почали їздити на гірських вєліках. Мабуть покарали їх за щось. ))))))))) Рома-шаміль весь час вештається по заправці, потім часом приїздить чорна Нива і орк підходить до власників крутих авто і пропонує проїзд за гроші. Таким чином буквально через пару годин проїхав крутий паркетник Лексус який приїхав вже після нас. В цілому чорножопі просто знущаються з людей. Рома-шаміль як приїде то все в нього то дорогу через балку розмило, то її ремонтують, то фура загрузла, що завгодно аби людей не пропускати. Склалося враження що купа автівок і людей їм потрібна просто як живий щит, більш ні для чого. Хоча з боку Запоріжжя їдуть автівки абсолютно чисті. На п'ятий день зранку неначе ми повинні були поїхати але якась ТП лалізла на ємність для газу і почала ловити укр. зв'язок. Рома-шаміль це засік і рух колон припинився до вечора. Так вони карають усю чергу якщо хтось щось не так зробив чи не так глянув чи не те сказав. В крайньому випадку можуть автівку у кінець черги перемістити що взагалі пиздець.
Ембієнт. Постійно щось бахкає. Причому щось важке. Доброго ранку обов'язково. Пообіді. Ввечері. В останню ніч лупили по Оріхову фосфорними боєприпасами. Сам бачив. Красиве і моторошне видовище. А о четвертій почали у напрямку на Токмак лупити, щось таке цікаве спочатку вжик-вжик, потім бум-бум а потім як гепне що ногами відчуваєш і барабанні перетинки рухаються, таке враження що не хвиля підвищеного тиску поширується а навпаки - зниженого. Кожного ранку їдуть два камаза із складеними антенами. Потім урали-камази в особовим складом. Раза 3 їздили кадировці. Такі урали як новенькі, прапори "Ахмат - сила" і через пару годин повертаються. Такі ж чистенькі і нацяцьковані. Після вранішніх бахів вилітають скорі як цивільні так і орківські медурали і кудись метуться на шаленій швидкості і згодом так само повертаються. Декілька разів БТР-и проїздили. Гради. Один раз щось типу мста-с своїм ходом із василівки поїхала і не повернулася. Раз щось на тралі вивезли схоже на знаменитого "Термінатора". Ракертки по бокам, і два ствола. Але то може і не термінатор. Один раз два камаза сере ночі взагалі без світла поперли кудись. Але не повернулись.
Дуже сильно став поважати Славуту. Якщо перепакувати щільніше речі і розкласти сідушки то дядько зростом 189 см може спати витягнувши ноги. Прям у шоці був. А от бабулька за 85 років яка їхала у Теслі модель Х говорила що хоча машина й гарна але спати в ній неможливо. Думаю Ілону Маску в страшному сні не могло наснитися що якісь люди будуть 4 ночі ночувати посеред степу в Теслі. Люди і палатки ставлять, і сплять хто де прямо на землі на карематах. Жуть одним словом.
От так ми і проіснували 5 днів і чотири ночі. І нарешта десь о 16:00 6-го серпня почався великий двіж і почали колони випускати.
Шмон. 5 серпня ми натовпом понесли ноути на перевірку. Я ще вдома позносив усе, зробив повний формат дисків, зверху знищення даних за пентагонівським стандартом і поставив голу вінду на обидва ноути. Ну щоб нічого не знайшли. На Чумацькому стані сиділо чорножопе тіло років зо 22 із погонялою "Художнік". Тіло потицяло пару кнопок, запитало чи є соц. мережі. Я сказав що ноути голі, тільки вінда і ніфіга більше. Після чого тіло закрило ноут і сказало що фсьо зашибісь. Я йому кажу шо довідку давай на папері шоб чорним по білому. Нащо воно сказало шо скажете що "Художнік пасматрєл." З такою перевіркою можна було зробити прихований розділ і нєвозбранно вивезти саму страшну кацапську воєєну тайну. У дівчини із Бердянська комп був звичайний так тілу впадлу було його збирати і вмикати. Хоча як везтимете комп - потрібно мати все від монітора до клави і усіх кабелів. У тіла навіть розетка із 220В була і воно вмикало розряджені ноути в розетку. Хоча нам говорили що ноути які не вмикаються відразу конфіскують. Телефони взагалі не дивилися. Можна сказати що шмон електроніки був чисто номінальним для галочки. Але я б на це не сподівався бо невідомо що з наступною ротацією Аллах прошепотить черговому "Художніку" на вухо і не виникло б потім проблем. Бо буквально перед нами, говорили, у людей забрали ноут і зеркалку.
Шмон речей полягав у тому що коли наша колона виїхала на фінішну пряму то розстилаєш рядна і на них вивалюєш сумки із сумок все. У нас ходило рилося у речах руде падло із лугандона. Запитувало про ножі. Ну ми дістали із сумки-холодильника мій дешевий викидний ножик. Рудий не зміг зняти його із запобіжника і віддав його назад. Особисті сумки які при тобі не дивляться. Жіночі сумочки не дивляться. Але на це сподіватися також не можна бо все залежить від того хто перевіряє.
Тут вперше подивилися доки на автівку. Через що я дуже переймався бо у мене техпаспот на третю особу і генералка на мою дружину. Довіреність навіть не дивилися.
По завершенню на скло лобове маркером пишуть якийсь номер, ти швидко пакуєш речі і колоною із супроводом їдеш Василівкою до сірої зони.
Василівка побита, горіла, палені автівки... Жахливе видовище. Будуть ще 3 блок-пости але там ніхто не чіпає і ти валиш на виїзд.

Внутри -  Частина 4.:

Частина 4. Сіра зона.
Пиздець. Асфальт побитий. Воронки. Палена техніка. І ти летиш на всіх парах, бо вже темніє. Сіру зону потрібно пролітати на максимальній швидкості. Бо буває, рідко, що ти можеш там заночувати. Особливо коли дорогу через балку розмиє після дощів. Хоча коли дорога розмита то там чергує МНС і надає допомогу усім хто її потребує. Дорога через балку на село Кам'янське виявился абсолютно сухою і дощів не бачила мінімум пару тижнів. Крива, коса але усі проїхали і Лінкольн з Теслою, і вщент забитий речами Ланос з причіпом у якого жопа по землі волочилася. Стрьомний тільки останній крутий підйом на в'їзді у село. Дружбан сказав що його літровий Логан з кондішином виліз важкувато так що довелося кондішин вимикати.
Моя дружина усю сіру зону і село проревіла. Особливо село.... Побиті, розвалені, посічені осколками хати, у школі офігєнних розмірів пробоїна майже навиліт. Електродроти валяються. Людей, домашної живності немає. Страх Господній. У самого сльози на очі наверталися. Блядський руській мір... Коли таке бачиш по телевізору воно не так болюче сприймається ніж коли бачиш це власними очима.
Потім вилітаєш на трасу і погнав знову. Вже наші блок-пости. Наші рідні хлопці. І вже не страшно. Правду люди говорять що ті хто пройшов Василівку, виїзджаючи із окупованих територій, вперше плачуть коли бачать наш блок-пост а вдруге - коли заходять у АТБ.
І от так ми валили доки нас не зустріла наша поліція. Дочекалися усі автівки (а випустили нас 6 числа 8 чи 9 колон), поліціянти переписали номери усіх автівок, вистроїли у колону і ми поїхали на Запоріжжя. Через якесь село в об'їзд. Там колона зупинилася. Представники чи то СБУ чи то поліції обійшли усі автівки, перевірили документи на авто, водія і усіх пасажирів заглянули у багажник після чого з мигалками колона поїхала на Епіцентр у Запоріжжя.

Внутри -  Частина 5.:

Частина 5. Запоріжжя.
Ще коли ми стояли в селі нам сказали що по прибуттю до Епіцентру ми пройдемо фільтрацію. Якось слово "фільтрація" для тих хто був в окупації погано звучить. Але я був готовий до всього бо за 5 місяців я не зробив нічого такого за що мені було б соромно або я мав би приховувати. Але фільтрація виявилася не такою страшною. Прийшли поліціянти, перевірили доки, зафоткали їх, пробили по базах, зафотками мене і дружину і відпустили. До того ж розповіли мені де можна залишити Славуту і що стоянка на Епіцентрі охороняється. А от у дружбана СБУ запитували чи немає у них зайвої рашистської сімки. Вони як і ми їх не купували зовсім.
Залишивши Славутку на стоянці ми пішли повечеряти. І що мене здивувало які ж були смачні сосиски... І інші люди прям так само казали. Мабудь далося взнаки те що та жрачка, яку стали привозити із рашки таки корм а не нормальна їжа. Далі нас повезли до якогось дит. садочка переночувати. Там знову погодували і вперше за стільки днів вдалося номально поспати хоч і на підлозі, і на дитячому матрасі але в нормальному горизонтальному положенні. Прокинулися ми о шостій ранку. Нас знову нагодували. Я написав псто на таврофорум що ай нід хелп. Зібралися і пішли чекати автобуса на Епіцентр.
Повернулися, пішли у Метро хавки в дорогу підкупити. І тут мене прорвало. Стою і ледве не плачу. Виявляється мобільний зв'язок працює, полиці забиті, ціни - дешеві. Картки приватбанка працюють. Грає гімн а ти стоїш як дурник і розумієш що відвик від елементарних благ цивілізації.
Якраз тут мені зателефонував Кварц, потім Сашко і ми домовилися про зустріч.
Ще раз хочу висловити велику вдячність і земний уклін усім хто відгукнувся і допоміг мені. Кароч гальма гальмують прекрасно.
Потім ми зависли на вулиці Космічній, стали в затінку попити смачної української Пепсі (кацапська - гівно страшне) і здійснити купу дзвінків бо усім треба повідомити що ми, нарешті, на свободі і у нас все нормально. І морально підготуватися до того що мені потрібно буде їхати через Запоріжжя, Дніпро і так далі. А я раніше далі Токмака і Поліг не був. І це мене страшенно напружувало. І було страшно. Навіть У Мелітополі я раніше не був. Хоча Мелік проїхали нормально.

Внутри -  Частина 6.:

Частина 6. Дорога на Київ.
Одним словом о 14:30 7 серпня я проклав маршрут і ми вирушили. В цілому нічого страшного у Запорізькому русі немає. Знаки є, світлофори працюють, розмітка у наявності. Тільки один раз на другому кільці я вилетів на зустрічну смугу бо там дорога розділяється бульваром. Але пронесло. І я вчасно зрозумів що косячу, і дядько на зустрічці помітив тупого і вчасно загальмував. Головне - це забути про звичний Бердянський пенсіонер-стайл стиль водіння а на світлофорі гашетку в підлогу і пішов за обрій. Тоді все нормально.
І тільки десь через годину я зрозумів що щось пішло не так... Їду-їду а Дніпра все нема й нема. Став, подивився гугєль карти і зрозумів що їду я по правому березі у бік Олександії. От так і довіряй Гуглу. І запитував же ж у таврочатику як краще їхати. Але вже нічого не вдієш, сталося те що сталося і я поїхав далі.
Дорога до Олександрії просто офігітєльна. Наші блок-пости є. Але вони не напрягають зовсім. Тільки на одному на в'їзді у Кіровоградську область мене перевіряли по базам, Запитали звідки я їду, коли виїхав, куди їду. Здивувалися що так довго їду, сказав що стирчав під Василівкою, похитали головами і відпустили.
Дивно як тепер зовсім інакше сприймаєш рідні українські пейзажі, людей. Сонце, запах соняшникових полів, дорогу, міста і села. Десь посеред Кіророградської області довелося зупинитися бо спека була неймовірна, їдеш 110 за вітром і помічаєш що стрілка температури ОР наближається до критичної позначки. Зняв решітку радіатора і поїхав собі далі.
Як і говорив дорога Олександрії суперська. А от коли починається Чорноліське і Богданівське лісове господарство уся суперовість зникає. І дорога неначе без особливих ям а все одно не погониш. Так 60-70 і плентаєшся. Хоча і в цьому є свій плюс - можна роздивитися прекрасні дубові гаї. Так триває десь кілометрів зо 50 а там знову класна траса до самого Києва.
Коли вже був пізній вечір в районі Липовця ми потрапили у страшенну грозу і зливу. Стало темно хоч око виколи. Дощ періщить, нічого не видно, автівки зустрічні сліплять... Треш, угар і содомія. Їхали чисто по навігатору у режимі "сча через 300 метрів поворот наліво" говорить дружина-штурман. І дійсно, поворот. Так їхали десь годину зі швидкістю пораненої черепахи доки дощ не вщух. Добре що дорога гарна але один раз на обочину таки вискочив. По факту втрачено купу часу і спалено дофіга зайвого бензу, що погано вплинуло на фінальну витрату пального.
Після того як дощ припинився подальша дорога не викликала жодних складнощів. Заїхав у Київ о пів на одинадцяту з боку Столичного шосе. Їхати вперше по Києву було реально страшнувато. Хоча в плані ПДД нічого особливого та й пізно було, машин мало. Більше кумарило коли їдеш собі 60 п"ятою а воно не їде, ти педальку топчеш а воно все одно не їде. І чому б воно мало їхати коли ти на черговий пагорб вилазиш? Але то специфіка міста до якої просто треба звикнути.
В цілому в технічному плані окрім гальм не відбулося жодних сюрпризів. 246 км до Запоріжжя і 600 від Запоріжжя до Києва. Раніше б і подумати не міг що я здатен 600 км прострелити за один раз. Славутка на гарній дорозі їде прекрасно. І в міському трафіку достойно тримайється, і по ломирям спокійно можна пертися. Правда їхав в я на зимовій гумі. Бо думав будуть проблеми коли по розмитій дощами балці їхатиму а зимова гума хоча б трохи додасть шансів із багнюки вибратися. В Бердянську залишилося 4 колеса літніх Дебіка Пассіо нульцевих на дисках. Скажу тестю нехай продасть. Чи нехай лежать до кращих часів...
От якоюсь такою була моя дорога до свободи тривалістю 6 днів і 5 ночей. Повертатися до Бердянська не планую. Розмовляли з шефом за день до від'їзду (він також буде їхати з того дурдому). Майбутнє у нас одне - як звільнять нас то повертаємося, запускаємо студію і продаємо. Не звільнять - повертаємося запускаємо студію і продаємо. Бердянськ як місто для життя не розглядається.
Зараз бігаю по інстанціях. То Статус ВПО, то безробітнього. Воєнкомат то взагалі якась зашифрована організація. Треба стати на облік бо без нього безробітного не дают. Шукаю роботу паралельно.
Якось так.

[vics13]

Напишу щось аби було.
Пробігу 62к. За весь час у Києві наїздив лише 2к.

Славута майже весь час стоїть.
Вже пищить як треба ТО робити, масла-фільтра міняти, антифриз, промити систему охолодження. Ще й на додачу вижимний підшипник зашумів.
Де тут це зробити - гадки не маю. Та й фіг з ним. Все одно майже не їзджу.

[e u g]

Як Ви взагалі?

[vics13]

Нормально все, дякую.
Живемо, працюємо.

[vics13]

Виникло запитання.

Є тут тема про плавне регулювання двірників. І там була схема від Sanchos як встановлювати програмоване реле двірників. Глянув - а там фотки не відображаються. Може в кого залишилися?

[romuald]

Отака?
https://slavuta-club.info/wp-content...ub/Tavriya.jpg

[vics13]

Не зовсім. Там фотки були з позначеннями що куди ліпити. Я по тих фотках ще на Таврію робив.

[romuald]

Тоді тут

[vics13]

там вже бачив. Ще на славута-клубі подібне знайшов.